1. |
Лист
03:39
|
|||
|
Крізь строки чуєш — затихає серцебиття
На небі стадо зірок — їх випасає смерть моя
Світ заздрить нам
Світ сильніший за нас
Світ заздрить нам
На моїх очах попіл, на моїх ногах бруд
Я не приймаю цей вирок, не визнаю цей суд
Чому сталося так я не питаю
Я питаю лише, що буде далі
Там, де вже слів нема
Де вічність нас усіх обійма
Світ сильніший за нас
Світ сильніший за нас
Так було завжди,
І так буде завжди.
|
||||
2. |
Атлантида
04:22
|
|||
|
Триває лічення тих обертів,
Що зчинять кривду на літа
Немає ліків, щоб загоїти
Зморілі душі та тіла
Бо варта того
Радість без болю, велика мета:
Не бути собою, а бути всіма
Ми чуємо гуркіт, то наші серця
Всі, як один, віднайшли забуття
У забутті ставало холодно,
Та пекло йшло саме до нас
Не йде вже лічення тих обертів
Та жере лихо й досі нас
І нам не знана
Радість без болю, нам знана війна
Не бути собою — то бути дарма
Ми чуємо гуркіт, то гуркіт гармат
Всі, як один, зазнали втрат
Чи все ще того варта мета?
Хто ж ще має віддати життя?
Бо там, де був храм,
Вій постав
|
||||
3. |
Мертві
07:59
|
|||
|
Мертві кличуть живих
Гукають з могил крізь простір і час
Дивіться сюди, не слухайте тих
Слухайте та пам'ятайте нас
Вони кажуть: "Друже, послухай сюди:
Помста - єдине, що втішить тебе,
Помста - єдине, що знає цей край,
Помста - єдине, що втішить тебе,
Помста - єдине, що знає цей край
Ти вже не врятуєш себе, тож запам'ятай -
Велетень постане,
Велетень ти де є знає.
Дерева втомились стояти,
А трави втомились расти,
Велетень постане,
Велетень ти де є знає."
Ми добре навчились ходити по колу,
Ми вивчили мову риб та птахів,
І кожного дня, знову і знову,
Шепочемо імена ворогів.
І кожного дня ті поклики смерті
Лишають рубці, хоч місця й нема
Ми дивимося крізь вікна затерті
І віримо що усе недарма
Мертві кличуть живих:
"Старі наші рани все ще болять,
Так було завжди і так буде завжди"
- Наші мертві ніколи не сплять.
|
||||
4. |
Теорія Змови
02:24
|
|||
|
Чи це життя?
Я радше розчинюсь у хаосі
Ніж визнаю цей обман порядком
Це персональна теорія змови
Це персональна теорія
До скону радше я мовчатиму
Ніж вимовлю ці слова нескладні
Чи це життя?
Це персональна теорія змови
|
||||
5. |
Цвях
04:27
|
|||
|
В груди мої вбито іржавий цвях
Зорі небес більше не вкажуть шлях
Ми обійдем сьому гору,
Отдаючи себе мору
Нехай п'ють наші коні допоки
Сьомої річки води широкі
Крізь річки сьомої води
Хіба до пекла йти бродом
Ми йдемо, бо йти смієм
Живе хіба що надія
Рідні краї тануть у пам'яті
Наші серця зміним на камені
Хтось гине, бо надії вже нема
Додолу голову гне
Нам не судилось дійти до кінця,
Чому ж ми досі йдем?
Ким я став заради мети?
Другом став своїм ворогам
Скільки ще лишилось йти?
Скільки слів мовчати ще нам?
Чи настане новий день?
Чи покличе нас ізнов
Голос давнішніх пісень
Цій землі віддана кров
Скільки ще лишилось йти?
Скільки слів мовчати ще нам?
Сьому гору обійти,
Зруйнувати сьомий храм
Чи настане новий день?
Чи покличе нас ізнов
Голос давнішніх пісень
Цій землі віддана кров.
В груди мої вбито іржавий цвях
Зорі небес більше не вкажуть шлях
Я гину, бо надії вже нема,
Додолу голову гну
І не дійти мені вже до кінця,
Тож залишаюсь тут.
|
||||
6. |
Заздрість
04:23
|
|||
|
Я гадав, ця брехня не така і важка.
Я мовчав, хоч би як не боліла душа.
Я хотів і боявся як звір і дитя.
Я чекав, чи мине воно, та минув я.
Заздрість душить,
Тисне горло
Мертва хватка.
Я не почну вже
Усе спочатку.
Плине час
Все менше лишає мені ця журба надії на мрі
В котрий раз я знов обіцяю собі, що жити зволію
Заздрість душить,
Тисне горло
Мертва хватка.
Я не почну вже все спочатку
Я гадав, я мовчав, я хотів і боявся.
Я вважав, що я є те, чим я уявлявся.
Я на мить уявив, що не помилявся, не помилявся.
Я не помилявся
Напевно
Я ж не помилявся?
Напевно.
Плине час. Все менше лишає мені ця журба надії на мрії.
В котрий раз я знов обіцяю собі, що жити зволію.
В котрий раз обіцяю собі
В котрий раз обіцяю, що жити зволію, зволію.
|
||||
7. |
Прощавай
05:19
|
|||
|
Наче дощ восени,
Наче люта злива
Ти захочеш піти,
І ніщо не спинить.
Прощавай
Ти захочеш піти,
Ти почуєш поклик.
Чи судилось колись
Нам зустрітись знову?
Не спитаєм чому,
Ти не скажеш коли.
І згадаєм часи,
Що давно відбули.
Прощавай,
Ми лише точки на мапі.
Прощавай,
Може ще щось є між нами.
Прощавай,
Ми лише точки на мапі.
Прощавай,
Дарма, що досі щось є між нами.
Я не забув як були поряд ми,
Та пішли назавжди.
Я змию всю піну днів,
Ти купуй той квиток фатальний.
Ніхто
Нікого
Не відпускає
Насправді
|
||||
Кат Kharkiv, Ukraine
If you like Кат, you may also like:
supported by 6 fans who also own “Поклик”
I have listened to a LOT of svrm this year. Arm Ukraine. Protect this scene.
go to album
Misanthropic hardcore punk from NYC that galvanizes jagged guitars and dense production towards satisfying mayhem.
go to album
We'll Hide Away: Complete Recordings 1993-1995
by Grain
In the early ’90s, the Ohio band were champions of boundary-crossing Midwestern hardcore.
go to album
Derramar | Querer | Borrar
by MASSA NERA
Massa Nera makes '00s-style screamo that strikes a balance between delicate intricacy and heavy passion.
go to album
supported by 6 fans who also own “Поклик”
Wind blasted melodic black metal from the fields of Ukraine. The production is raw and gritty and the performance is aggressive. The additional acoustic guitar passage give some room to breath. Another solid release. 7/10
go to album
